Всім доброго часу доби. Сьогодні на блозі в гостях Наталія Вилюма c чудовою статтею про монетизацію блога. В минулий раз, якщо хтось забув вона ділилася рекомендаціями для копірайтерів. Ну а зараз її рівень зріс настільки, що немає відбою від замовників, до того ж ще й допомагає іншим у проведенні рекламних компаній в сервісі, на який посилання буде трохи нижче. Отже, монетизація блогу:

Так, я монетизирую свій блог (crasota.org ), розміщуючи в ньому рекламні огляди і постові. І не приховую цього. Причому сама ж ці огляди з постовими і пишу. Хоча спочатку блог був для мене отакою творчої віддушиною. Він і зараз не втратив цього властивості. Але тепер, крім морального задоволення, він приносить мені і матеріальні блага. Тим більше, що реклама в блогах – у сучасних умовах річ більш ніж популярна і ефективна. Рекламодавці це оцінили вже давно і активно користуються такою можливістю. Так чому ж нам, блогерам, не вітати це? Правда, є тут одна заковика…

Ну, зізнайтеся, колеги, ви не раз замислювалися над тим, а чи не суперечить написання рекламних постів самої ідеї особистого щоденника, яким, по суті, є блог. Як, взагалі, співвідноситься ідея творчості і грошей? Адже побутує думка, що творчість – це таке поняття, несумісне з меркантильними інтересами. Але чи це так? Адже і творча людина хоче їсти, в кінці кінців. Нарешті, що ж таке творчість взагалі? Особисто мене час від часу ці питання починають не те щоб хвилювати, але якось злегка ятрити, піднімати в душі сумнів: «А нічого, що я рекламую в блозі про красу системи автономної каналізації і гроші за це отримую?»

І ось, як часто це буває, відповідь на питання, прописалася в голові, раптом приходить з несподіваного боку. В даному випадку це виявився подкаст радіопередачі на якомусь радіо. Учасники дискусії (імена їх мені нічого не говорили, бо я їх і не запам’ятала) міркували на тему «Творчість і халтура». Розмова там у них такий сумбурний вийшов – один учасник бесіди весь час співрозмовників перебивав, другий віщав про істину в останній інстанції, третій постійно відволікався на інші теми, і всі вони постійно розтікалися думкою по древу. Однак щось я з тієї бесіди почерпнула, що дозволило мені сформулювати своє ставлення до питання. Отже, те, що я роблю – це творчість чи все ж халтура?

Що вважати творчістю? Ну, якщо виникла у мене потреба, бажання вести блог, якщо товпляться в голові думки, які хочеться викласти на папері (або на моніторі), якщо слова самі складаються в рими або прозу, значить, як мінімум, якийсь творчий потенціал є. А це перша, мабуть, найголовніша складова такого поняття, як творчість. Хочеться працювати від душі і з душею. Паркан теж по-різному можна фарбувати. І на це нехитре дійство теж можна дивитися не як на нудну рутину, а як творчий процес. Але от не перестає моя творчість бути таким в той момент, коли мені за написаний текст платять гроші?

Ну, почну з того, що тексти, написані за гроші, і тексти, написані просто для власного самовираження, навряд чи будуть відрізнятися якістю, якщо ви серйозно ставитеся до того, що робите. Ну справді: Пушкін за «Євгенія Онєгіна» гроші отримував? Отримував. Хтось скаже, що «Євген…» не геніальний? Булгаков «Майстра і Маргариту» створював, взагалі, без всякої надії на гонорар – і що ж? Теж не менш геніальний твір. Не в грошах справа тут зовсім не в грошах… Приємно займатися справою, що приносить задоволення, та ще й гроші за це отримувати.

Сумніви починаються, коли надходить замовлення на рекламний огляд або навіть маленький постовий. І ось тут я хотіла б послатися на слова однієї з учасниць тієї передачі, про яку я вже згадала. Вона розповідала, що одного разу їй була замовлена книга – якийсь чоловік замовив повість або серію нарисів (не суть важливо), щоб зробити подарунок своєму батькові. І автор почала збирати матеріал для книги, познайомилася і поспілкувалася з членами тієї сім’ї і раптом відчула, що перейнялася до них щирою симпатією. Якщо первинним мотивом був для неї все ж обіцяний гонорар, то в процесі роботи з’явилися і інші мотиваційні чинники: зацікавленість, симпатія. Напрошується очевидний висновок: для того, щоб не вступати в конфлікт зі своєю авторською совістю і творчою душею, слід присвятити деякий час вивченню питання, про яке треба писати.

Можливо, хтось заперечить, що за п’ять – десять – п’ятнадцять доларів ще й займатися дослідженнями якось несерйозно. Проте особисто я заперечу, що саме це і є самий серйозний підхід. Адже якщо зараз поставитися до справи поверхово, в майбутньому навряд чи вийде приписати до сум гонорарів нулики праворуч… Тут є ще один момент — якщо ви «не в темі», написати чіпляючий, цікавий, талановитий, врешті-решт, текст вам не вдасться, як би креативним і здатним автором ви не були. Некомпетентність дасть себе знати обов’язково! І не бачити нам тоді самим же не тільки гідної оплати за свій креатив, але і приємного почуття самозадоволення, що також є неодмінною умовою творчості. Я не маю на увазі, що слід заглибитися у фундаментальні дослідження, вивчити питання «від і до», орієнтуватися в ньому, як риба у воді… Але знати, про що мова, необхідно!

Вивчення предмета майбутньої статті несе ще один плюс. Це можливість виявити підводні камені, негативні сторони — одним словом те, що зробить для вас все ж неможливим подальшу роботу з цим замовленням. Бувало у вас таке? У мене бувало, і не раз.

Але все це думки вголос. Яке ж резюме? Отже…
Моя творчість не перестає бути таким навіть за гроші. Воно приносить мені не тільки дохід, а й можливість самовираження і почуття самозадоволення. Але для того щоб це було так, я:
• намагаюся ознайомитися з предметом, про який належить писати;
• ловлю «хвилю», тобто не відписуюся формально, а намагаюся налаштуватися на креатив, знайти тему, пов’язану з рекламованим предметом і водночас цікаву мені, благо суть реклами в блозі дозволяє мені це робити;
• ставлю високу планку вимог до своїх текстів і не опублікую статтю, поки не перечитаю її тричі, не отточу стиль і не відчую, що текст мені самій подобається;
• ніколи не вступаю в конфлікт зі своєю совістю, як би це голосно не звучало. Можливо, я ніколи не буду сама купувати радіоняню або домашній планетарій, але я можу уявити, як я це роблю. Проте я, наприклад, ставлюся вкрай негативно до наркотиків, а значить, я ніколи не буду рекламувати нічого з ними пов’язане у своєму блозі. Ну хіба тільки клініку, де лікують від наркозалежності.

При дотриманні цих умов моя творчість не стає халтурою. Я створюю не просто рекламу, а самодостатній текст. Якщо прибрати з нього рекламне посилання, він не втратить своєї цінності. Я зберігаю можливість творчої самореалізації, тобто пишу про те, що мені цікаво, що мене хвилює, ніж мені хотілося б поділитися в контексті замовлення. Я відчуваю почуття задоволення опублікувавши свою статтю в блозі, навіть якщо вона являє собою рекламний матеріал. Одним словом, я отримую за свою творчість гроші і моральне задоволення. А ви?

Схожі записи

  • Digital-агентство MoeVideo
  • Weclickers.ru — для кого заробіток, а кому і вигідне вкладення коштів.
  • Make Up Profit — ще одна можливість монетизації жіночого трафіку
  • Інструменти монетизації сайтів
  • Достоїнства і недоліки заробітку в інтернеті
  • ElitePay.ru — заробіток на мобільному трафіку
  • Біржі вічних посилань — коли користь перетворюється на шкоду